Хроніка життя Грубер Фаїни Михайлівни (на основі спогадів, листів)

Хроніка життя Грубер Фаїни Михайлівни (на основі спогадів, листів).

Шехтман Фаїна Менделівна (батько Шехтман Мендель Міхелевич, столяр) народилась 15.06.1918 року у с.Кузьмин.

1925 р. – пішла у 1-й клас
1929 р. – у 5-й клас школи м.Старокостянтинова
1932 р. – навчається у Кам’янському ФЗО
1933 р. – річні педкурси у м.Старокостянтинові
1934 р. – працює вчителькою у с.Баглаї
1936-1939 рр. – заочно навчається у Бердичивській педшколі
1936-1938 рр. – працює вчителем у с.Демківці, с.Весняна
1939 р. – закінчує 9-й клас вечірньої школи
1940 р. – поїздка у Крим, Алушта

8.07.41 р. – приїзджає у с.Кузьмин до батьків

15.02.42 р. разом із усіма євреями Кузьмина знаходиться у гетто м.Красилова.

Травень 1942 р. – у партії смертників ведуть у Манівецький ліс, де їх розстрілюють, вибирається із могили і пробирається у с.Кузьмин, де її переховує Ковбасюк Дар’я.

– добирається у с.Баглаї до Мартинюка Федора Петровича та Антоніни Филимонівни.

– м.Старокостянтинів: переховують Кізюн Петро Сафонович та Олександра Василівна, 12 річний син Анатолій; Єфрем Власович Василишин, Чайка; Голуб Марія Кас’янівна.
Документ дістає Савчук Анатолій Михайлович

– с.Григорівка, довідку дає Костушкевич Сергій Васильович та Марія Дмитрівна

– іде пішки дорогами у Бердичівський район Житомирської області

с.Рея – живе у сім’ї Горчакова Павла Семеновича та Антоніни Сидорівни, які мають 4 дітей: Анатолій, Борис, Зіна, Клава.

– живе під Бердичівом, хутір Б.Церковка, допомагає партизанам, зв’язкова загону ім.Чапаєва, передає медикаменти, продукти, пере та латає одежу.

1 січня 1944 р.

– день визволення від німецьких загарбників
– поранення, лікування

07.02.44 р. – працює вчителем 1-го, 4-го класів, викладає німецьку мову, ст.піонерважата, комсорг школи і колгоспу.

1946 рік – повертається у с.Кузьмин, одружується з Грубером Тев’є Іделевичем, 1907 р.

1947 рік – народжується дочка Міла

1947 рік – переїзджає у м.Старокостянтинів, де працює у школах міста, найдовше у школі №4, звідки у 1975 році іде на пенсію.

В післявоєнний період веде активне життя: агітатор на фермі, оформлення агітаційних плакатів, газет, полівок, листування із своїми спасителями, з партизанськими товаришами, складає список розстріляних фашистами жителів с.Кузьмин, зустрічається з молоддю, пише статті у газети, виступає на радіо, телебаченні із розповідями про пережите, про добрих людей, що допомогли їй вижити.

22.03.94 р. – одержує посвідчення в’язня гетто із Обласної Ради борців антифашистського опору.
Має орден 2 ступеня за мужність №052582, 9 медалей, є інвалідом ВВВ 2 групи.

29.05.95 р. – присутня у посольстві у Києві на церемонії вручення нагород спасителям або їхнім дітям, що одержали звання “Праведник Світу”, дипломів, медалей.

Спогади і списки загинувших жителів с.Кузьмин надруковані у “Книзі Спасіння” в 2-х томах, підготовленою до друку головою спілки в’язнів гетто Латвії, професором літераторотом Ковалем, м.Юрмала.

Продовжує піклуватися про дітей праведників світу:

– Ковбасюк Анастасія Іванівна, 10.01.41 р., с.Кузьмин
– Стельнікович-Радаєва Галина Дмитрівна, 24.10.42 р., м.Житомир, вул.1-а Партизанська, 135 та с.Половецьке Бердичівського району.
– Мартинюк Тетяна Савівна (Чайка) 24.05.41 р., с.Веснянка Старокостянтинівського району.
– Чайка Володимир Савович, 17.06.1943 р.
– Василишина-Антощенко Людмила Єфремівна, 31.03.41 р., м.Херсон, пр.200-річчя Херсона 8, кв.143.