Кульчини

Дослідник і популяризатор історії Красилівщини Дмитро Якович Северенюк

Опубліковано: 28-06-2018 Оновлено: 28-06-2018

Л.В.Баженов
д.і.н., професор, член НСКУ, м.Кам’янець-Подільський

В статті розглядається життєвий шлях і творчість на тлі краєзнавчих досліджень історії Красилівського району Хмельницької області вчителя історії і права Кульчинецької ЗОШ 1-3 ступенів Д.Я.Северенюка

З-поміж сучасних відомих подвижників дослідження і популяризації історії, культури та природи Красиліщини, що на Хмельниччині, таких як О.В.Байдич, Ю.Д.Гжимайло, Н.В.Желудько, В.О.Лавринчук, В.З.Онойко та інші, своє місце упевнено займає краєзнавець, старший вчитель історії та права Кульчинецької ЗОШ 1-3 ступенів Дмитро Якович Северенюк. Він не тільки провідний педагог в освіті свого району, але й має солідну творчу спадщину з історії краю, яка вимагає свого оприлюднення та визнання.

Д.Я.Северенюк народився в с.Кузьмин, Красилівського району, Хмельницької області, 3 листопада 1947 року, в сім’ї вчителів. Батько, Яків Прокопович, 1923 року народження, виходець з бідної селянської сім’ї. Його сестра, по матері, Христина Байдич, уроженка с.Кузьмин, в роки довоєнних п’ятирічок була в числі перших п’ятисотниць по вирощуванню цукрових буряків у Радянському Союзі. Мати, Килина Панасівна Северенюк (Гаврилюк), 1921 року народження. Обоє батьків у часи нацистської окупації були вивезені в німецьке рабство, де і познайомились. У повоєнний період повернулися в рідне село Кузьмин. Батько поступає і закінчує фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту, мати – філологічний факультет Вінницького педінституту.

1949 року батьки переїздять в с.Кульчини цього ж району на постійну роботу в місцевій школі. Тут проходить дитинство і юність Дмитра Северенюка. Він успішно закінчив середню школу, став працювати в ній учителем малювання та помічником кіномеханіка місцевого клубу.

У квітні 1966 року призваний на військову службу, закінчив школу сержантів і отримав призначення в окремий розвідбатальйон, що дислокувався в м.Берегове, Закарпатської області. 21 серпня 1968 року цей батальйон вступив на територію Чехословаччини і взяв участь у бойових діях. 10 грудня 1968 року демобілізований з армії та повернувся в рідне село.

З початку 1969 року став працювати вчителем фізвиховання Малоклітнянської школи Красилівського району. Там зустрів свою долю, вчительку, студентку-заочницю Лідію Михайлівну Горбацьку.

З літа 1970 року Дмитро Якович студент історичного факультету заочної форми навчання Кам’янець-Подільського педінституту. В цьому ж році в сім’ї народилася дочка Таня і одночасно сім’я переїздить в село Кульчини на роботу в середню школу, дружина на посаду вчителя російської мови, а він – вчителем фізвиховання. В 1972 році народжується друга донька – Люба. Щоб збудувати власну домівку, Д.Я.Северенюк під час літніх відпусток упродовж кількох років працює на будовах Тюмені, Кустанайської області в Росії.

Завершивши вищу освіту, з 1975 року став постійно викладати історію в школі, працював заступником директора (1988 – 1991 рр.), директором школи (1991 – 1995 рр), здобув звання “Старший учитель”, вищу категорію, нагороджений знаком “Відмінник народної освіти” (2004).

З середини 1970-х років самовіддано працює на ниві краєзнавста, пошукової роботи, створив музей історії села Кульчини й багато віддав своїх творчих сил по написанню і виданню книг про минуле і сьогодення цього ж села, навчальних посібників з історії рідного краю для потреб школи.

У 2007 році Дмитро Якович видав у Красилові велику широкоформатну книгу “Кульчини (історія села з найдавніших часів до початку XXI століття)”, загальним обсягом 59 друкованих аркушів, тиражем 100 примірників. Це видання являє собою розширений історико-документальний та ілюстрований нарис про рідне село в контексті історії України і в її складі Волині та Хмельницької області. Таких нарисів у книзі 25, які поетапно висвітлюють життя краю з давнини до сучасності.

Дмитро Якович не зупинився на досягнутому й продовжує свої кропіткі краєзнавчі дослідження. Він фактично став літописцем свого району, фіксуючи з 1991 року щоденно рік за роком всі явища, події, факти, що відбуваються тут. Результатом такої наполегливої праці стало створення літопису-книги “Соціально-економічний розвиток краю за 10 років нелаженості України. Хмельницька область, Красилівський район (хроніка подій)” (2010), яка складається з восьми томів, загальним обсягом 1140 сторінок.Реально існує кілька таких книг, з яких один примірник переданий на зберігання і використання дослідниками до фондів Державного архіву Хмельницької області, а другий – до Красилівського державного районного архіву.

Перу Дмитра Яковича належать також видання для потреб школи методичних посібників та цикл краєзнавчих статей у “Красилівському віснику”.

Дмитрий Якович показывает музейные экспонаты

Джерело:

“Краєзнавець Хмельниччини”, науково-краєзнавчий збірник, випуск 3, ст.128-130.

Фото kulchini.ru.gg

Фото Микола Пекарський

Допомогти проектуВам подобається сайт Красилів Єврейський? Ви можете допомогти розвитку проекту.
Я хочу допомогти!