Зруйноване та забуте польське кладовище

Спогади І.О.Микульського

Пам’ятаю в дитинстві (до 1930-х рр. – примітка автора), ми діти, ходили і на цвинтар, бо там на католицькому цвинтарі був склеп, де був похований доктор Гавронський. Домовина з скляним віком стояла на металевому столі, поряд на високій тумбі стояв масивний годинник. В склеп вели сходи і металічні двері. Ну, ми діти тихенько постоїм і вийдем.

Поряд склепу з північної сторони стояли два найбільших пам’ятники: один десь метрів чотири висотою з червоного полірованого граніту, другий чуть нижчий з білого мармуру. Сам цвинтар був впорядкований. По центру цвинтаря була ялинкова алея висипана піском.

Коли в тридцять шостому-сьомому роках почалися масові репресії і позакривали церкви, костьоли, синагоги, вандали почали спуштовувати цвинтарі, відкопувати могили в пошуках золота, на людей напало якесь потьмарення після голодомору.

В ті роки я вже знав латинський алфавіт і міг прочитати надписи на пам’ятниках. Ті великі пам’ятники стояли на могилах Грохольських…

Джерела:

Д.Я.Северенюк, «Кульчини (історія села з найдавніших часів до початку XXI століття)», ст.91

Від редакції:

Сьогодні в Кульчинах територія польського кладовища заросла деревами та кущами. Залишилось декілька повалених надгробних каменів та числені невеликі ями, що залишились від зруйнованих склепів.