Дослідник і популяризатор історії Красилівщини Дмитро Якович Северенюк

Л.В.Баженов
д.і.н., професор, член НСКУ, м.Кам’янець-Подільський

В статті розглядається життєвий шлях і творчість на тлі краєзнавчих досліджень історії Красилівського району Хмельницької області вчителя історії і права Кульчинецької ЗОШ 1-3 ступенів Д.Я.Северенюка

З-поміж сучасних відомих подвижників дослідження і популяризації історії, культури та природи Красиліщини, що на Хмельниччині, таких як О.В.Байдич, Ю.Д.Гжимайло, Н.В.Желудько, В.О.Лавринчук, В.З.Онойко та інші, своє місце упевнено займає краєзнавець, старший вчитель історії та права Кульчинецької ЗОШ 1-3 ступенів Дмитро Якович Северенюк. Він не тільки провідний педагог в освіті свого району, але й має солідну творчу спадщину з історії краю, яка вимагає свого оприлюднення та визнання.

Д.Я.Северенюк народився в с.Кузьмин, Красилівського району, Хмельницької області, 3 листопада 1947 року, в сім’ї вчителів. Батько, Яків Прокопович, 1923 року народження, виходець з бідної селянської сім’ї. Його сестра, по матері, Христина Байдич, уроженка с.Кузьмин, в роки довоєнних п’ятирічок була в числі перших п’ятисотниць по вирощуванню цукрових буряків у Радянському Союзі. Мати, Килина Панасівна Северенюк (Гаврилюк), 1921 року народження. Обоє батьків у часи нацистської окупації були вивезені в німецьке рабство, де і познайомились. У повоєнний період повернулися в рідне село Кузьмин. Батько поступає і закінчує фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту, мати – філологічний факультет Вінницького педінституту.

1949 року батьки переїздять в с.Кульчини цього ж району на постійну роботу в місцевій школі. Тут проходить дитинство і юність Дмитра Северенюка. Він успішно закінчив середню школу, став працювати в ній учителем малювання та помічником кіномеханіка місцевого клубу.

У квітні 1966 року призваний на військову службу, закінчив школу сержантів і отримав призначення в окремий розвідбатальйон, що дислокувався в м.Берегове, Закарпатської області. 21 серпня 1968 року цей батальйон вступив на територію Чехословаччини і взяв участь у бойових діях. 10 грудня 1968 року демобілізований з армії та повернувся в рідне село.

З початку 1969 року став працювати вчителем фізвиховання Малоклітнянської школи Красилівського району. Там зустрів свою долю, вчительку, студентку-заочницю Лідію Михайлівну Горбацьку.

З літа 1970 року Дмитро Якович студент історичного факультету заочної форми навчання Кам’янець-Подільського педінституту. В цьому ж році в сім’ї народилася дочка Таня і одночасно сім’я переїздить в село Кульчини на роботу в середню школу, дружина на посаду вчителя російської мови, а він – вчителем фізвиховання. В 1972 році народжується друга донька – Люба. Щоб збудувати власну домівку, Д.Я.Северенюк під час літніх відпусток упродовж кількох років працює на будовах Тюмені, Кустанайської області в Росії.

Завершивши вищу освіту, з 1975 року став постійно викладати історію в школі, працював заступником директора (1988 – 1991 рр.), директором школи (1991 – 1995 рр), здобув звання “Старший учитель”, вищу категорію, нагороджений знаком “Відмінник народної освіти” (2004).

З середини 1970-х років самовіддано працює на ниві краєзнавста, пошукової роботи, створив музей історії села Кульчини й багато віддав своїх творчих сил по написанню і виданню книг про минуле і сьогодення цього ж села, навчальних посібників з історії рідного краю для потреб школи.

У 2007 році Дмитро Якович видав у Красилові велику широкоформатну книгу “Кульчини (історія села з найдавніших часів до початку XXI століття)”, загальним обсягом 59 друкованих аркушів, тиражем 100 примірників. Це видання являє собою розширений історико-документальний та ілюстрований нарис про рідне село в контексті історії України і в її складі Волині та Хмельницької області. Таких нарисів у книзі 25, які поетапно висвітлюють життя краю з давнини до сучасності.

Дмитро Якович не зупинився на досягнутому й продовжує свої кропіткі краєзнавчі дослідження. Він фактично став літописцем свого району, фіксуючи з 1991 року щоденно рік за роком всі явища, події, факти, що відбуваються тут. Результатом такої наполегливої праці стало створення літопису-книги “Соціально-економічний розвиток краю за 10 років нелаженості України. Хмельницька область, Красилівський район (хроніка подій)” (2010), яка складається з восьми томів, загальним обсягом 1140 сторінок.Реально існує кілька таких книг, з яких один примірник переданий на зберігання і використання дослідниками до фондів Державного архіву Хмельницької області, а другий – до Красилівського державного районного архіву.

Перу Дмитра Яковича належать також видання для потреб школи методичних посібників та цикл краєзнавчих статей у “Красилівському віснику”.

Дмитрий Якович показывает музейные экспонаты

Джерело:

“Краєзнавець Хмельниччини”, науково-краєзнавчий збірник, випуск 3, ст.128-130.

Фото kulchini.ru.gg

Фото Микола Пекарський

Вам нравится сайт Красилов Еврейский?

Вы можете помочь развитию проекта. Я хочу помочь!

Share on facebook
Share on twitter
Share on vk
Share on odnoklassniki
Share on email
Share on print
Рекомендуем прочитать

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *