Незагоєна рана (до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

27 січня у різних країнах світу вшановують пам’ять жертв Голокосту.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (винищення мільйонів євреїв, ромів і представників інших меншин нацистами в роки Другої світової війни) в усьому світі офіційно відзначається 27 січня.

Дата приурочена до Дня визволення Радянською армією в’язнів табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща) у 1945 році.

Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, що оголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту.

В Україні на державному рівні Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту щорічно відзначають з 2012 року відповідно до постанови Верховної ради України від 5 липня 2011 року № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру».

За різними оцінками, у таборі смерті Аушвіц загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що нацисти вбили від 5,5 до 6,1 млн євреїв (1,5 млн. з них були діти), ромів, представників інших груп і меншин, інвалідів та політичних супротивників.

Голокост

Голокост (з давньогрецької — “цілопалення”, “жертвоприношення”) — найбільш розповсюджений термін, який позначає політику переслідування і знищення людей єврейської національності нацистським режимом. Самі євреї для позначення політики німецьких нацистів по планомірному знищенню єврейського народу вживають термін на івриті Шоа (івр. Ha-Shoah “катастрофа”).

Головні тези антисемітської ідеології були обґрунтовані в книзі А.Гітлера «Моя боротьба». Систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках піддалися 70% єврейського населення Європи. Єврейські громади спочатку переселялись у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя). Це переселення переслідувало лише одну мету — подальше повне знищення мешканців гетто. Нацистське керівництво створювало табори смерті, обладнані газовими камерами та крематоріями. Серед них — Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Белжець, Собібор, Хелмно, Майданек, Ясеновац, Малий Тростенець у Білорусі.

Україна

Україна — одна з держав Східної Європи, єврейське населення якої понесло чи не найбільші втрати (уступаючи тільки Польщі) в період другої світової війни.

До початку Другої світової війни, в великих та малих українських містах та селах євреї становили до 40% (і більше) від загальної кількості населення.

Красилів

Наше містечко Красилів, в якому також проживало не меньше 40% єврейського населення не є винятком, тут також розігралася трагедія під назвою Голокост.

В Красилові та в навколишніх селах на протязі багатьох століть жила багаточисельна єврейська громада, яка вкладала свій внесок в розвиток міської та сільської інфраструктури, економіки, культури та освіти.

Найближчими до Красилова селами з найвищою чисельністю єврейського населення були Кузьмин та Кульчини. В цих населених пунктах були свої синагоги, молитовні будинки та єврейські школи.

8 липня 1941 р. німці окупували Красилів. Почалися облави та розстріли.

Гетто в Красилові

1 січня 1942 р. євреїв Красилова та навколишніх сіл нацисти спочатку пограбували, а потім зігнали в гетто (Красилів та Кульчини). Повертатись в свої будинки було заборонено. Євреї втратили всі свої права.

В Красилові гетто знаходилось в районі сучасного ринку, торгового центру “Мега” та магазину “Панорама”. В гетто були жахливі умови існування. Від холоду, голоду, відсутності ліків в першу чергу вмирали діти та люди похилого віку.

Трудовий табір в с.В.Орлинці

1 травня 1942 р. в с.Великі Орлинці був сформований трудовий табір, в який всіх працездатних євреїв з Красилівського та Кульчинського гетто відправляють на роботу.

Важка праця, велика скупченість людей в конюшнях та фермах, погане харчування (дуже часто раціон складали тільки кормові буряки) призводили до частих смертей. Сотні трупів виносили за ферми, у відхоже місце і просто скидали у ями. Сьогодні ці місця ніяк не окультурені, заростають бур’яном та майже забуті.

Залишки ферм в с.Великі Орлинці (липень, 2015 р.)
Залишки ферм в с.Великі Орлинці (липень, 2015 р.)

Розстріли в с.Манівці

В липні 1942 р. в с.Манівці на протязі декількох тижнів німці при підтримці української поліції звозили всіх мешканців Красилівського та Кульчинського гетто, а також з трудового табору в В.Орлинцях. Євреїв тимчасово розмістили в конюшнях, що колись належали Старокостянтинівському військовому господарству. Щоб не викликати паніки, німці оголосили, що євреїв готують до відправки на роботу в інше місце… А тим часом, в лісі, неподалік села рились дві глибокі ями.

17 липня 1942 р. всіх дітей та дорослих в грубій формі німці та поліцаї загнали у вантажівки і повезли до ям в лісі… Довго лунали автоматні черги… і ось страждання невинних людей закінчились. За приблизними підрахунками в липні, та вересні 1942 р. біля с.Манівці німецько-фашистськими окупантами було розстріляно біля 5 тисяч євреїв, які були з Красилова, Кузьмина, Кульчин, Манівців, Антонін та ін. населених пунктів.

Братські могили

Немає вже сьогодні Красилівського та Кульчинського гетто, немає трудового табору в Орлинцях, вже вітер розвіяв конюшні. Залишились тільки три братські могили в Манівцях та Росолівцях – які застерігають сучасників про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість.

Братська могила в лісі, с.Манівці (07-11-2015)
Братська могила в лісі, с.Манівці (07-11-2015)

Голокост — це жах, біль та смерть. Неможливо заповнити втрати. Ми співчуваємо та надіємось, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати…

Заходи в цей день:

Красилів – Година пам’яті «Трагічні сторінки Голокосту»

Хмельницький – Мітинг-реквієм біля Меморіалу пам’яті жертв Голокосту по вулиці Сільськогосподарській.

Вам нравится сайт Красилов Еврейский?

Вы можете помочь развитию проекта. Я хочу помочь!

Share on facebook
Share on twitter
Share on vk
Share on odnoklassniki
Share on email
Share on print
Рекомендуем прочитать

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *