Покровська церква (1746) – найстаріша церква у Красилівському районі

Покровська церква (1746)

Покровська церква (1746)

Покровська церква (1746)

Покровській церкві більше 270 років

До недавнього часу вважалося, що Покровська церква в селі Кульчини (Красилівського району) збудована в 1853 році. Принаймні, це стверджувалося в архівних документах, знайдених істориками. У це вірив і настоятель храму отець Богдан Маневич. Та якось, пораючись на горищі церкви, випадково натрапив на згорток із документами. Серед них був “Акт обстеження св. Різдва Богородиці церкви села Кульчини Красилівського району”. У цьому документі в графі “Рік побудови храму” вказано: 1746.

Місцеві історики наразі не заперечують достовірності даного документа.

Отже, є всі підстави стверджувати, що церкві виповнилось більше 270 років, і вона вважається однією із найстаріших у Красилівському районі.

В 2006 р. відзначення ювілею (260 років) Кульчинівської церкви вилилося для парафіян у незабутнє свято. З цієї нагоди в селі відбувся престольний празник, на який прийшли не тільки віруючі місцевої громади, а й багато людей із сусідніх сіл, прибули священики з інших парафій.

Розпочалося святкування на одній з околиць, де встановили і освятили хрест. Як стверджують старожили, точно такий же стояв на цьому місці до 1930 року, аж поки місцеві активісти не зруйнували його.

Руйнування дзвіниці церкви в 1930-х роках

Спогади І.О.Микульського

Першу дзвіницю розбирали на моїх очах. На моїх очах і скидали хрести з церкви. Хрест на дзвіниці був на метрів два вищий головного купола церкви, вірніше хреста купола. На даху дзвіничної прибудови, на подвійному куполі високо стояв хрест. Перший основний купол був змурований з цегли, а верхній купол на якому безпосередньо стояв хрест дерев’яний, покритий бляхою. Купол з’єднував дубовий восьмигранний стовбур.

Хреста скидав Шевчук Григорій, баптист, в селі його називали Гришка-штунда. Той “штунда” роздовбував долотом дубового стовбура на якому тримався верхній купол з хрестом, години три. А ми, школярі, стояли внизу неподалік церкви і дивилися. Нарешті верхній купол і хрест з тріском полетіли вниз і впали на дорогу піднявши стовп куряви. Після цього “штунда” зліз з дзвіничного куполу і витягнув мотузкою драбину на дах дзвіничної прибудови. З допомогою драбини він виліз на центральний купол і ледь було не полетів вниз, але ж втримався, доліз до хреста і прив’язав до нього мотузку-вужисько. Тоді опустився до малих куполів, змурованих на чотирьох кутах даху церкви і поскидав з них хрести.

Я стояв між школярами, поруч зі мною стояла жінка з моєї вулиці Марія Мазур. Вона весь час хрестилася і проклинала “штунду”: –

“А щоб тебе спрагло, щоб ти карка скрутив, а щоб ти світа Божого не бачив!”. Проте тому “штунді” нічого не сталося. Він перейшов на дах в дзвіниці і гукнув, щоб тягнули за мотузка.

Мотузок був довгий, за нього вчепилося з півсотні школярів і – потягнули. Хрест гойднувяс, розвалив основу в яку був вмурований і полетів вниз – сковзнув по даху купола, викресавши іскри і глухо впав на землю, на південну сторону від церкви. Школярі гамірно побігли до хреста, якось здивована подивились на нього і мовчки пішли до своїх класів…

Біля мене стояли старші люди і похитуючи головами, розповідали що церква не стара – їй лише 90 років і збудована вона в основному за кошти громади села Орлинець, нащадків козацької старшини гетьмана Пилипа Орлика.

Зразу ж після ж зняття хрестів почали розбирати двохповерхову дзвіницю. На другому поверсі стояв великий портрет “Ісус Христос на світанку зустрічає схід сонця в пустелі”. Це полотно було працею одного з Кульчинських священників.

З цегли розібраної дзвіниці побудували на Огрудку колгоспного свинарника. А куди поділася картина не знаю. Церква була закрита і служба Божа заборонена.

Церкву зачинили, але честь кульчинським селянам, з неї не зробили ні складів. Лише коли прийшли німці, церква зразу ж почала працювати. Повернувся священник, він був висланий за межі України. По приходу німців в церкві три доби були радянські військовополонені, але церкви не осквернили.

Джерела:

Газета Всім

Д.Я.Северенюк, «Кульчини (історія села з найдавніших часів до початку XXI століття)», ст.91-92

Фото М.Пекарського

Вам нравится сайт Красилов Еврейский?

Вы можете помочь развитию проекта. Я хочу помочь!

Share on facebook
Share on twitter
Share on vk
Share on odnoklassniki
Share on email
Share on print
Рекомендуем прочитать

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *