Кузьмин - німецька окупація села та доля місцевих євреїв в 1941-1942 рр.

7 липня …через Кузьмин суцільним потоком посунули від Лагодинець німецькі мотоциклісти та кавалерія. Вони лише на короткий час зупинялися в селі, щоб перепочити, помитися біля колодязів, і вирушати далі. Населення вони не зачіпали. Це були частини 40-го армійського корпусу. Так Кузьмин вступив в період майже трьохрічної німецької окупації.

Через кілька днів у селі з’явилися представники фашистської окружної адміністрації, які оголосили, що Кузьмин стає окремою волостю. Ця волость підпорядковувалась Красилівській райуправі, а та в свою чергу, Антонінському гебіткомісаріату. В село призначався волосний старшина, створювалась міліцейська (пізніше поліцейська) комендатура, які повинні були забезпечувати здійснення “нового порядку” на підвідомчій їм території… За нашими підрахунками, в кузьминській поліції за період окупації служили 18 уродженців нашого села. Це були, в першу чергу, ті, хто вважав себе ображеним радянською владою, а також бувші кримінальні злочинці, просто кар’єристи, які служили будь-якій владі, лиш би мати можливість якось виділитися з навколишньої маси людей…

Характерно, що фашисти залишили в дії більшість радянських законів, крім тих, що мали відверто ідеологічний зміст. Всі економічні закони, розроблені сталінським тоталітарним режимом, повністю вписувалися в розроблену німцями коценпцію пограбування окупованих територій. Ці закони давали можливість ефективно викачувати з населення все необхідне для забезпечення вермахту та поставок у саму Німеччину. Всі працездатні жителі, окупованих сіл та міст зобов’язані були працювати і сплачувати податки, майже так само і в таких розмірах, як і в роки радянської влади.

Колгоспи не ліквідовувались, а перетворювались у “громадські господарства”, або “загальні двори”, з тією ж самою системою оплати праці, що й раніше. Так само, за невиконання планів та недопоставку продукції, винних чекала сувора кара…

В перші ж дні окупації на облік було взяте все єврейське населення Кузьмина. Спочатку його використовували на найважчих роботах в громадському господарстві. Працювали євреї під наглядом місцевих поліцаїв, які жорстоко знущалися над невільниками, змушуючи їх, скажімо, викопувати цукрові буряки з мерзлої землі голими руками. В серпні 1941 р. відбувся перший розстріл кузьминських євреїв, 5 сімей, включаючи маленьких дітей, вивели до так званого “окопу” і пострілами в потилицю вбили біля тридцяти ні в чому не повиних душ. Здійснювали цю акцію спеціально викликані до Кузьмина михайловецькі поліцаї. Розстріляних закопали біля підніжжя “окопу”, а щоб не було ніякої епідемії, завезли машину вапна і заклали ним місце поховання.

Навесні 1942 р. євреїв Кузьмина почали переводити в Красилівське гетто, а звідти – в табір між Манівцями та Росоловцями. Майже всі в’язні цього табору були розстріляні в манівецькому лісі. На місці їхнього розстрілу тепер височить пам’ятник жертвам голокосту. Уродженцями Кузьмина, на єврейському кладовищі в Манхеттені (Нью-Йорк, США) також споруджено пам’ятник кузьминським євреям, що загинули від рук фашистів та їх поплічників.

З тих євреїв нашого села, що попали під німецьку окупацію, в живих залишилось дуже мало. Це були ті люди, які змогли втекти з гетто, або ще раніше їх прийняли до себе і переховували жителі Кузьмина (української національності). До речі, мешканка нашого села Ковбасюк Дарія за врятування в роки війни людей єврейської національності нагороджена спеціальною медаллю Всесвітнього сіоністського центру та Ізраїльського інституту. Скільки ж загинуло в роки окупації кузьминських євреїв достаменно встановити не вдалось поки-що. За деякими даними їх кількість складає 259 осіб. Нам вдалось встановити імена тільки 194 з них. Цю роботу ми будемо продовжувати й надалі…

Повністю було зруйноване єврейське містечко в центрі Кузьмина, електростанцію, клуб, бібліотеку, напівзруйновано ферми та ряд інших господарських споруд…

9 березня 1944 р., в ході Проскурово-Чернівецької операції Червоної Армії, Кузьмин знову став радянським.