Озеро Амадока

А давайте перенесемося у давні часи, коли виникло поселення Плоскирів…

Карти XV-XVII століть відзначають, що у давнину на межі Волині і Поділля було величезне озеро, яке називалося Амадока. Ймовірно, що в різні часи це озеро змінювалось – від 130 км у довжину та 5 у ширину, до 50 км у довжину і 3 у ширину.
Одне з його зображень – на карті Меркатора 1609 року (малюнок 1).

Скоріш за все, з часом озеро почало зменшуватись, висихати, і перетворилося на болото. Тому зустрічаєтсья і назва Амадоцьке болото. У XVII столітті воно зникає з карт, натомість приблизно там, де було озеро, на картах з’являється поселення Плоскирів.
На малюнку 2 – французька карта 1665 року.

Назви сіл і містечок Поділля нагадують про те давнє озеро – Чорний острів, Волочиськ (від слова «волочити» – в тому місці купці волокли свої човни через обміліле озеро, коли вони подорожували між річками Збруч, Смотрич, Случ, Горинь та Буг).

Найвужче місце Амадоки було на заході, біля впадіння річки Плоскої до Бугу. Це було дуже важливе місце – адже лише тут можна було суходолом переїхати з Поділля на Волинь. Але для цього треба було збудувати греблю, і підтримувати її у належному стані.

А що ж Плоскирів? Історик С. Єсюнін вважає, що саме на цьому місці і виникло поселення, мешканці якого займалися підтриманням в робочому стані переправи, її відновленням після зими та повеней та захистом від ворогів – Плоскирів. Саме поселення розташовувалось на південно-східному «узбережжі» Амадоки – на невеличкому острові та суходолі біля переправи. Острів та суходіл розділяло русло Плоскої, яке, напевно, було поглиблено місцевим людом, і мало вигляд викопаного рову (Плоска-рів), який виконував як гідромеліоративні, так й захисні функції на східно-південному напрямку. Із заходу та півночі Плоскирів обмежувала болотяно-річкова заплава.

Навіть і зараз, ми можемо уявити, як виглядало те озеро-болото Амадока. Два останні фото – це сучасний вигляд Південного Бугу в районі Старокостянтинівського шосе – трохи води і багато болота 🙂