Чорний Острів
Чорний Острів – селище міського типу в Хмельницькому районі, Хмельницької області України.
Рік заснування Чорного Острова – 1366 р. (вперше згадується в історичних документах), населення сьогодні – 984 чол. Селище розташоване на р.Південний Буг. Магдебурзьке право з 1556 р.
Чому Чорний Острів має таку назву? Точних відомостей немає. Але це може бути пов’язано з чумою, яка вирувала тут і забрала більшість життів. А ще, можливо селище було колись певним санітарним ізолятором, куди звозили всіх хворих на чорну віспу.
В давнину тут були панські маєтки, кінний та шкірянний завод, каретний двір, тут також виливали дзвони. Польська знать направляючись в Антоніни до Потоцьких, обов’язково заїзджала в Чорний Острів.
Палацовий комплекс Пшездецьких (1871-1873) в Чорному Острові
Сучасний вигляд палацу
В першому приміщенні знаходиться Музична школа, а в іншому бібліотека та краєзнавчий музей.
Тут гостював венгерський композитор Ференц Ліст. Тут була завершена робота над знаменитою Другою венгерською рапсодією (27 березня 1847 р.).
Музей, до речі, носить ім’я відомого українського байкаря Леоніда Глібова.
У дворянському училищі, організованому все тими ж Przezdziecki, яке існувало в Чорному Острові до 1869 року байкар викладав історію та географію з 1855 по 1858 рр.
Байка “Щука”
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцім би вона такеє виробляла,
Що у ставку ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця…
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле — то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких…
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди ніде діти.
Кінців не можна поховать…
Не довго думали — рішили —
І Щуку на вербі повісити звеліли.
— Дозвольте і мені, панове, річ держать, —
Тут обізвалася Лисиця. —
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!
— Розумна річ! — всі зачали гукать.
Послухали ЛисичкуІ Щуку кинули — у річку.
(1858)
Швидше за все, саме ця байка стала причною того, що Глібова попросили залишити Чорний Острів. Пани побачили в ній підтримку гноблених селян.
Трактор “Універсал”
Трактор “Універсал” 2 ВТЗ, який був випущений в 30-х роках Харківським тракторним заводом. Було встановлено в 1967 році. Тоді ще існувала ЧОРНООСТРІВСЬКА МТС, яка, маючи 27 таких “Універсалів”, обслуговувала 12 районних господарств.
Костел
Ратуша (сер. 19 ст.)
Приміщення знаходиться в аварійному стані, видно сліди пожежі. Стеля проломилась. Ще не так давно, тут, на першому поверсі були бутіки, від яких залишились тільки рекламні наклейки.
В ратуші було волосне управління, численні магазини, стайня, а також заїжджий двір з готелем. На першому поверсі розміщувалися майстерні для ремонту екіпажів.
Євреї Чорного Острова
Чорний Острів колись був єврейським містечком. Євреї в ньому поселились в першій половині 18 ст.
В 1556 р. місту було даровано Магдебурзьке право, що відкрило можливості для вільної торгівлі. На той момент, в містечку проживало 1700 осіб, з яких половина жителів були євреями. Але практично всі вони були вбиті козаками Богдана Хмельницького.
У 18 столітті євреї знову почали заселяти Поділля – польські поміщики всіляко цьому сприяли, що, звичайно, викликало невдоволення місцевого населення. Але тим не менш, в Чорному Острові існувала віротерпимість та мир. Церква, костел і синагоги стояли майже поруч.
1765 р. – в містечку проживало 226 євреїв.
За даними “Єврейської енциклопедії” в 1897 році в Чорному Острові проживало 3800 осіб, з них 2 166 осіб були евреями, що становило 73% населення. В цей час було задіяно 46(!) дрібних підприємств і 46 ремісничих артілей – в основному в них працювали євреї. Серед ремесел домінувало вироблення шкіри, її художнє оформлення і вироби із шкіри. На все Поділля славилися кожухи з Чорного Острова.
Чорний Острів дав світові чимало відомих людей. Серед них – Яків Тейтель (1861-1939), російський юрист і громадський єврейський діяч. Міністр юстиції свого часу запропонував йому підвищення по службі, якщо він прийме християнське хрещення. На що Яків Тейтель відповів: “У людини має бути щось непродажне. Я не торгую своїм Богом”. Максим Горький про нього сказав: “З життя пішов чоловік, який невтомно любив людей і так само ретельно допомагав їм жити незалежно від їх національності і віросповідання”.
До Другої світової війни в Чорному Острові проживало 1860 євреїв. 550 з них працювало на Красилівському цукровому заводі. В самому селищі було 4 синагоги. Остання з них весною 2016 р. була повністю знесена.
1923 р. – проживало 1464 єврея.
1939 р. – 1172 єврея (29%)
Архівне фото ще однієї синагоги
7 липня 1941 р. в селище війшли німецько-фашистські окупанти, а разом з ними загін СС (з 1-го батальйону СС 4 армії вермахту). Були назначені поліцаї, які ревно приступили до виконання своїх обов’язків. З самих перших днів всіх євреїв взяли на облік (1360 чол.). більше 200 євреїв були відправлені в трудовий табір (Раково і Лешнів).
27 липня 1941 р. есесівці провели облаву. В результаті було схвачено 200 євреїв, яких поліцаї вивели до лісу та там розстріляли (180 чол.). Інші втекли в ліс та спаслись.
В Чорному Острові утворилось мале єврейське гетто. Щоденно жителів гетто гнали на роботу, навіть дітей 12-річного віку.
В листопаді 1941 року есесівці з поліцаями заарештували групу євреїв з равином з Фельштина. Равина вивели на подвір’я поліцейської дільниці та забили палицями, не дивлячись на те, що євреї приготували викуп.
Весною 1942 року була розстріляна велика група чорноострівських євреїв в с.Павликівці.
В жовтні 1942 р. відбулась повна ліквідація гетто (с.Павликівці). Частину євреїв, які ховались в будинках розстріляли на місцевому єврейському кладовищі (в деяких джерелах згадується цифра 26 євреїв (Лукін В. “100 еврейских местечек Украины”)).
16 березня 1944 р. Чорний Острів звільнили частини Червоної Армії. Окупанти та поліцаї тікали на захід, а притулок знайшли в країнах Південної Америки.
Після війни в Чорний Острів повернулось близько 100 євреїв.
В 1992 р. в селищі проживало чотири єврейські сім’ї.
Сьогодні в Чорному Острові є старе та нове єврейське кладовище і це єдине, що нагадує про існування єврейської общини. Саме кладовище знаходиться недалеко від основної дороги.
На новому цвинтарі остання дата поховання – 1993 р. Від старого кладовища залишилось декілька похилих мацейв. Є згадки про те, що деяких Красиліських євреїв також ховали в Чорному Острові.
Пам’ятник розстріляним євреям
Фотогалерея
