Замчище Ракочі

У статті розглянуто історію та результати археологічних і пам’ятко-охоронних досліджень замку Ракочі” Хмельницької області.

З ІСТОРІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ ТА ПАМ’ЯТКООХОРОННИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗАМКУ РАКОЧІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Станом на 01.01.2013 р. пам’яткоохоронний статус у Хмельницькій області мають 345 пам’яток архітектури та містобудування (232 національного значення), 126 пам’яток мистецтва (1 національного значення), 2 368 пам’яток історії (4 національного значення), 1 пам’ятка науки і техніки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка знаходиться у Хмельницькому та Ярмолинецькому районах, 256 пам’яток археології (із них 11 національного значення), а також 472 об’єкти археології [7, с. 529]. Серед особливо цінних об’єктів культурної спадщини Хмельниччини, враховуючи її археологічну, фортифікаційну складову, знаходиться “замчище Ракочі”.

У двох кілометрах на схід від Меджибожа збереглася фортифікаційна споруда “замчище Ракочі”, або “Раковець”, що належало колись (1657) угорському князеві Ракочію, який стояв зі своїм військом під Меджибожем [8, с. 42]. Пам’ятка, що не має аналогів в Україні і яку можна вважати класикою фортецебудування ХVІ – ХVІІ ст.

Досліджуване замчище належить до типу тенальних фортець з бічними ламаними лініями куртин. Оточують його потужні вали з розривами у північноосхідному (сучасний в’їзд на замчище) та південноозахідному кутах. У розривах розташовані округлі у плані насипи – ймовірні площадки для вартових – кордегардії або бартизани. Баштоподібний насип висотою до 3,5 м над рівнем площадки, що замикає вал з північносхідного боку, – кавальєр – підвищена артилерійська позиція. Ескарп фортеці підсилений додатковим валом, який оточує укріплення з трьох боків. Не виключено, що це залишки фоссебрея – захищеного скритого проходу для просування залоги (див. додаток 3) [5, с. 7].

Вперше внесли ясність у дослідження цієї споруди археологічні роботи, проведені постійно діючою археологічною експедицією “Меджибіж – 2000” (під керівництвом С. М. Стопенчука та директора Державного історикоокультурного заповідника “Межибіж” О. Г. Погорільця) у червні – липні 2001 р.

Роботи проводились у межах, передбачених дозволом на право проведення археологічних розкопок згідно з відкритим листом № 17 від 10.04.2001р. У роботі експедиції взяли участь: С. Стопенчук – старший науковий співробітник відділу охорони пам’яток при управлінні культури Хмельницької облдержадміністрації; Л. І. Виногродська – співробітник ІА НАНУ; С. Демидко – завідуючий відділом охорони пам’яток при управлінні культури Хмельницької облдержадміністрації; С. Єсюнін та Я. Михайловський – співробітники Хмельницького обласного краєзнавчого музею; О. Погорілець – директор громадської організації “Меджибіж – 2000”; В. Лисий та А. Фют – спеціалісти Хмельницького міського управління архітектури (фотографічна зйомка); І. Данілов – зав. сектором історії фортифікації Національного історикоархітектурного за повідника “Кам’янець” [2].

Перша спроба археологічної розвідки на пам’ятці дала багатий матеріал: зброя, залізні та свинцеві кулі, кулелийки, фрагменти розірваних гармат, фрагмент ядрагранати, уламки стволів гармат, деталі амуніції (характерний тип пряжоккарабінів, що свідчить про перебування протягом певного часу на території фортеці кавалерійського підрозділу), побутові речі, цвяхи різних типів, фрагменти димленого посуду, уламки турецької порцеляни, фрагменти кахлю, залишки будівельного матеріалу, пломби, прикраси, серед яких: печатка, обручка з надписом “BOGMOYNADZIEIAMOIA”, обручка з надписом “BK WW IS” на внутрішній по верхні [5, с. 9].

Археологічний пошук дав значний нумізматичний матеріал. До колекції з території замчища входять монети кін. ХV – І пол. ХVІ ст.: півгріш коронний Казимира ІV Ягелло (1479 – 1495, Краків); півгріш коронний Яна Ольбрахта (1492 – 1499, Краків); 3 півгроші 1501 – 1506 рр. (1 коронний, 2 литовські) Олександра Ягелло (Краків, Вільно); 2 півгроші литовські (1521, Вільно); гріш коронний 1547 р. Сигізмунда І “Старого” (Краків); солід та гріш 1537 р. Альберта ІІ (монетний двір Крулевець, герцогство Прусія); акче Девлет Гірея І (1550, монетний двір Кирк Йєр, Кримське ханство); півгріш 1562 р. та 1563 р. Сигізмунда ІІ Августа (Вільно) [5, с. 10].

Знайдений нумізматичний матеріал, який свідчить про грошовий обіг, дає підстави вважати, що замчище могло відігравати пункт митного контролю. Експедицією було знайдено багато свинцевих пластин, які використовувались як товарні пломби. Загалом під час розкопок виявлено чимало вцілілих та фрагментованих пломб двох типів: “висла” та “заклепка”. “Висла” пломба з відбитком “двоголового орла”, вірогідно, походить з південних земель Священної Римської імперії (Австрії). Аналоги “заклепок” з Ракочі знаходяться у матеріалах досліджень торгових міст Східної Європи. Пломби західноєвропейського походження. Відбитки на двохзразках з замчища відтворюють, ймовірно, герб німецького міста Мейсен. Крім того, нумізматична колекція має виключне значення для датування пам’ятки. За час досліджень виявлено 72 монети, з них на площадці замчища – 55, у культурному шарі та об’єктах – 22 одиниці. Переважна більшість із них карбована між 1468 – 1564 рр., що окреслюєперіод функціонування пам’ятки у межах кін. ХV – ХVІ ст. [3, с. 25].

Системи укріплень, залишки боєприпасів, озброєння та відповідного спорядження підтверджують військове призначення об’єкта.

Продовженням археологічних робіт на цьому об’єкті став польовий сезон 2003 р. – дослідження одного з системоутворюючих елементів – кутового сполучення укріплення. Закладений розкоп 2003 р. загальною площею 56 м2 дав змогу частково окреслити периметр будівлі (об’єкт складається із поєднання Пподібної та підквадратної частин). У ході археологічних робіт виявлено фрагмент стіни, паралельної рову замчища (висота збереженої частини до 1,2 м) та повністю відкрито західне прясло стіни довжиною 36 м [6, с. 56].

До колекції знахідок цього сезону входять: орнаментовані кахлі, фрагменти турецької порцеляни, монети кінця ХV – середини ХVІ ст. (36 шт.),серед яких рідкісними є акче Кримського ханства часів Менглі Гірея (1468 – 1515) та шилінг Тевтонського ордену часів Конрада ІV Ерліхша узена (1441 – 1449), зразки зброї та керамічного посуду, печатка для листів із зображенням гербу типу “Леліва” (родового гербу родини Синявських, які будували замок у Меджибожі).

Культурний шар замчища має складну характеристику, різну стратиграфію на різних ділянках. На території замчища є кілька місць із залиш ками кам’яної кладки, велика кількість використаних цвяхів, що дають можливість припустити значні кам’яні та дерев’яні будівельні розбудови на території замчища. Планографія, зафіксований різноманітний матеріал побутового, архітектурно-декоративного призначення дозволяє припустити, що укріплення виникло та існувало відносно недовгий час, виконуючи військовооборонні та господарські функції.

Спектр проблем з історії пізньосередньовічної пам’ятки “Замок Ракочі” є достатньо широким на сьогодні. Проведення на ній стаціонарних археологічних досліджень є перспективним як у науковому плані, так і з точки зору формування музейного фонду Державного історикокультурного заповідника “Межибіж”.

У лютому 2013 р. науковим відділом ДІКЗ “Межибіж” підготовлено перелік (26) об’єктів культурної спадщини (за видом архітектура та містобудування) смт Меджибіж і Летичівського району та передано в управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації з метою занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Замок Ракочі (фундаменти) ХVІ ст., який знаходиться за 2 км на південний схід від смт Меджибіж, включено до зазначеного переліку. Враховуючи, крім археології, архітектурну складову – фундаменти, підвальні приміщення (?), які ще потрібно досліджувати, об’єкт може бути занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за видами археологія та архітектура.

Станом на сьогодні необхідно виготовити паспорт на зазначений об’єкт культурної спадщини та винести його межі території, зони охорони в натурі, із чітким встановленням режимів їх використання.

У рамках виконання “Комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003 – 2010 роки” (прийнятої рішенням сьомої сесії Хмельницької обласної ради від 25 червня 2003 р. № 16 – 7/2003) у вересні – листопаді 2010 р. відділом охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області було започатковано процес створення проектів меж територій пам’яток археології, зон охорони та режимів їх використання. У 2010 р. виготовлено охоронну технічну документацію (з паспортами) та винесено межі в натурі (на місцевості) десяти пам’яток місцевого значення у Новоушицькому, Дунаєвецькому, Кам’янецьПодільському, Городоцькому та Теофіпольському районах: 9 городищ (біля сіл Колубаївці, ПривороттяДруге, Міцівці, Тимків, Глибівка, Рудківці, Городиська, Великий Карабчіїв, Остапківці) і одного кургану (біля с. Єлизаветпіль) [10, с. 600]. Станом на 01.04.2013 р. у Хмельницькій області розроблено 39 проектів меж та режимів використання пам’яток та об’єктів археології (з обласного бюджету використано близько 140 тис. гривень). Відділом охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області спільно з науковцями ДІКЗ “Межибіж” заплановано у 2013 р. винесення меж в натурі (на місцевості) території пам’ятки “Замок Ракочі” зі встановленням її охоронних зон.

Згідно з чинним пам’яткоохоронним законодавством до зон охорони пам’ятки належать: охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару [4, с. 143].

У зазначеній роботі будуть враховуватися: територія об’єкта та межі розповсюдження культурного шару на місці (визначені під час проведення попередніх археологічних досліджень), природні і штучні кордони (яри, схили каньйону річок, краї плато, дороги тощо), а також збереженість історичного ландшафту біля пам’ятки. Зокрема, буде врахована зона охоронюваного ландшафту р. Південний Буг, переважно природна, з розосередженою іншою традиційною забудовою територія за межами охоронної зони, з якою пам’ятка має активний візуальний зв’язок. Вона визначається для збереження і реабілітації природних територій та утворень, які є характерним історичним середовищем пам’ятки і відіграють важливу роль в образі населеного місця або окремому пейзажі, що містить пам’ятку. Вищезазначені заходи щодо внесення об’єкта культурної спадщини “Замок Ракочі” до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, винесення меж в натурі (на місцевості) території пам’ятки зі встановленням її охоронних зон, враховуючи зв’язок (територіальний, історичний аспект) з Меджибізькою фортецею [11], дозволять у майбутньому включити цю пам’ятку до складу Державного історикокультурного заповідника “Межибіж” або до створеної у майбутньому історикокультурної (історикоархеологічної) заповідної території.

Література
1. Гончар О. Загадкове замчище Ракочі / О. Гончар // Краєзнавець Хмельниччини: науковокраєзнавчий збірник – Кам’янецьПодільський, 2011. – Вип. 2. – С. 6672.
2. Данілов І. Невідома фортеця ВолиноПодільського порубіжжя /І. Данілов // Історія міст і сіл Великої Волині: Наук. збірник “Велика Волинь”. – Житомир, 2002. – Т. 25. – Ч. 1. – С. 279286.
3. Демидко С. Дослідження нових укріплень ХVІ ст. поблизу смт Меджибіж Хмельницької області / С. Демидко, О. Погорілець, С. Стопенчук //Проблеми охорони та відновлення фортифікаційних споруд Київської землі: Матеріали міжнародної науковопрактичної конференції. – К., 2005.
4. Закон України Про охорону культурної спадщини // Збірник нормативноправових актів сфери охорони культурної спадщини. – Чернігів, 2011.
5. Звіт про археологічні дослідження замчища “Ракочі” (ХVІ ст.). Т. 2 /Підгот. Стопенчук С., Демидко С., Погорілець О. – Хмельницький, 2002.
6. Звіт про науководослідну роботу. Проведення археологічних досліджень на замчищі ХVІ століття в урочищі “Ракочі”. Т. 3 / Підгот. Стопенчук С., Демидко С., Погорілець О. – Хмельницький, 2003.
7. Лукашук В. Методологічні аспекти занесення об’єктів культурної спадщини Деражнянського району до державного реєстру нерухомих пам’яток України / В. Лукашук, С. Шпаковський // Деражнянщина: минуле і сучасне: Матеріали Всеукраїнської науковокраєзнавчої конференції. – Хмельницький, 2013.
8. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля ХІVХVІІ ст. (Історичноархеологічні нариси). / Ю. Сіцінський. – Кам’янець-Подільський, 1994.
9. Стопенчук С. Звіт про археологічну розвідку “замчища Ракочі”, розташованого поблизу с. Ставниця, Летичівського рну, Хмельницької обл. / С. Стопенчук. – Хмельницький, 2001.
10. Шпаковський С. З досвіду створення проектів меж територій, зон охорони та режимів їх використання пам’яток археології на Хмельниччині / С. Шпаковський, С. Маярчак // Праці Науководослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. – К., 2012. – Вип. 7.
11. Ігнат’єв І. Із досвіду дослідження залишків середньовічної фортеці “Замок Ракочі” за допомогою аерофотозйомки / І. Ігнат’єв, О. Погорілець // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірка наукових статей. – К., 2012. – Вип. 21. – С. 214218.

Джерело: С.О.Бондар. МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ “МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПАМ’ЯТКООХОРОННИХ ДОСЛІДЖЕНЬ”, 25-26 КВІТНЯ 2013 РОКУ. Розділ 2.

Фото: 27-04-2016, Микола Пекарський