Проскуров

Проскурів чи Хмельницький?

Добавлено: 03-05-2017 Изменено: 03-05-2017

Уже декілька років у річницю перейменування міста Проскурів у Хмельницький виникає дискусія щодо необхідності зворотної зміни назви.

Спробуємо розібратися, як саме й чому називалося наше місто, і яку з його назв вважати автентичною.

Перша документальна згадка цього поселення в історичних документах наразі — це «Книга ревізії листів» (так звана Метрика Литовська), що зберігається у Варшавському архіві давніх актів. Один із документів за 1431 рік має такий запис (латиною): «Владислав король Полощі. Записує суму 100 гривень монети польської лічби шляхетному Янові Чанстуловському на селах Голисин та Плоскирівці, що на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі.» (…super villis Holissin et Ploskirоwcze super fluvio Boh)
Цікаво, що в цьому ж документі одночасно використовується й назва Плоскирів.

У наступні роки XV століття знайдено ще п’ять згадок (1434, 1461, 1464, 1469, 1470 роки) про це поселення, назва якого здебільшого записана як Ploskirоw.

Звернімо увагу на це написання. Згідно із сучасним польським правописом назва записується Płoskirów, і має вимову близьку до «Пл(в)оскірув». Річка, яку ми зараз називаємо Південним Бугом у цьому документі записана як «Boh». Вважається, що тогочасні мешканці річку називали Бог. У «Буг» її перейменували (теж випадково) на початку XX століття. Ймовірно, що й у розмовній мові назва поселення звучала або на польський манер Плоскірувці/Плоскірув, або схоже на назву Бог — Плоскіров. Звісно, це лише припущення.

Вважається, що ця назва пішла від назв двох річок, що впадали в Буг у поселенні — Плоска та Ров.

Цікаво, що на старих картах того періоду трапляється написання Ploskyrof, і, навіть, Plokyrof, Pokyrof.

Перша документальна згадка про назву «Проскуров» з’являється в указі про створення Подільської губернії, один із повітів якої став Проскурівським у 1795 році. Спеціального наказу щодо перейменування міста не знайдено. Велика ймовірність, що це «перейменування» — ненавмисна помилка. Не зрозуміло, як назва «Плоскирів» трансформувалася на «Проскуров». Але, якщо припустити, що хтось недочув назву «Плоскирув», то така помилка вже видається більш ймовірною.

Схоже, що хтось із чиновників почув у назві містечка слово «проскура». Це спеціальний хлібець, який використовується в християнських євхаристичних обрядах візантійського походження. Це транскрипція грецького προσφορά — приношення, вклад, подарунок. Цікаво, що якраз «проскура» — українізована вимова. Натомість, у російській мові укріпилася вимова «просфора».

На найпершому плані міста, що склав 1800 року землемір Дятлов уже використовується назва «Проскуров», а річка записуєтсья «Бог».

Пізніше, в історичних працях XIX століття, зміну назви міста взагалі приписують… полякам.

«Въ какое именно время городъ Проскуровъ основанъ, историческихъ данныхъ не имѣется. Доколѣ этотъ край принадлежалъ Русскому и Литовскому владычеству, онъ былъ извѣстенъ подъ рускимъ названіемъ Плоскирова, каковое названіе получилъ онъ отъ рѣки Плоскій-ровъ, при которой расположенъ съ западной стороны; а со времени завладѣнія поляками этой страной, прежнее его названіе измѣнилось въ Проскуровъ. Поляки многимъ селамъ и городамъ давали произвольныя названія, которыя и до-сѣле за ними остались.»
«Подольскія епархіальныя вѣдомости», 1863 рік.

Цікаво, що на більшості польських карт, навіть і тих, що видавалися в першій половині XX століття місто називається саме Płoskirów.

Містяни, що жили в той час згадують: «Польською місто називається Плоскірув, а нашою — Проскурів».

У 1954 році місто перейменовують черговий раз — у «Хмельницький». Чому?

«На ознаменування історичної події — 300-річчя возз’єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським і російським народами видатного державного діяча й полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: перейменувати місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область — у Хмельницьку.

Підпис — Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. Коротченко, дата 16.01.1954 р.»

Розповідають, коли затверджували пропозицію про перейменування міст із приводу святкувань «300-річчя возз’єднання України з Росією», вирішили, що одного лише Переяславля-Хмельницького замало, — необхідно дати нову назву ще одній з областей та її облцентру. Розмова велась про три «кандидатури»: Черкаси, Тернопіль та Проскурів — усі вони мали однакові шанси бути перейменованими на Хмельницький.

Під час обговорення хтось із керівництва УРСР звернув увагу на те, що є Кам’янець-Подільська область, а обласний центр має назву Проскурів (адже центр області перенесли в Проскурів ще до війни, але область перейменувати не встигли). Однаково ж доведеться перейменувати область. Так чому б це не зробити зараз?

Отже, останнє перейменування носить очевидний політичний відтінок, який тоді вигідно було використовувати радянській пропаганді.

Зараз ведуться розмови про «автентичну» назву нашого міста. Очевидно, що це не Хмельницький. А як «насправді»? Płoskirówcze? Плоскурувці? Плоскиривці? Płoskirów? Плоскірув? Плоскирів? Проскуров? Проскурув? Проскурів?

Документів із чітким українським топонімом «Плоскирів» не віднайдено. Зрозуміло, що це сучасна інтерпретація польского Płoskirów за типом Красилів (Krasiłów [крашіӯув]),
Летичів (Latyczów [латичув]). Звісно, що жодної людини часів польського Плоскирова, яка б могла свідчити, як тоді називали місто, у живих нема.

Натомість, багато живих сьогодні людей добре пам’ятають, що місто називали Проскурі(о)в. Тому саме ця назва сприймається, як та, до якої логічно повернутися.

Противники цього топоніма мають два аргументи: «це загарбницька назва, нав’язана Російською імперією» та «не може місто називатися згідно до назви обрядового хліба».

Варто нагадати, що за такою логікою, виходить, що Płoskirów назва не менш імперська, вона 100 % польська, тобто належить до Rzeczi Pospolitej, але ніяк не до України, та ще й реанімує тему Wschodnych kresów. До того ж, найбільш ймовірно, що при Російській імперії назва змінилася помилково, й очевидно, що без жодного політичного підтексту. Цікаво, що російські дослідники навіть звинувачують у виникненні цієї назві поляків, при тому не бачать у ній навіть натяку на «проскуру» (цікаво, зважаючи на те, що публікується ця думка у виданні російсько-грецької церкви).

Ми побачили, що варіантів назви нашого міста багато, крім «старих» можна додати «новоділи» Хмельницьк, Хмель, Х’юстон, Нью-Хайфу… Яку з них вважати «автентичною»? Риторичне питання.

Навіть, якщо й буде рішення про зміну назви Хмельницький на будь-яку іншу, то всі попередні назви й надалі вживатимуть у якості «автентичних».

Зрозуміло лише, що сьогоднішнє місто Хмельницький уже ніколи не стане ні Проскуровом ні Płoskirówom, як його не перейменовуй. Хмельницький всіляко відмежовується від Проскурова, не хоче мати з ним нічого спільного, не хоче визнавати і знати своєї попередньої історії. Тоді навіщо Хмельницькому назва свого попередника?

Не чіпайте Проскурова, залишіть його тим, для кого він ще щось означає. А для решти хай буде сьогоднішня об’єктивна реальність.

Додатково

10 лютого 1431 року зафіксована перша документальна згадка про наше місто у «Книзі ревізії листів» так званої Метрики Литовської, що зберігається у Варшавському архіві давніх актів. Один із її документів відтворює привілей польського короля Владислава II Ягайла.

Запис зроблений латиною та має такий зміст:
«Владислав король Полощі. Записує суму 100 гривень монети польської лічби шляхетному Янові Чанстуловському на селах Голисин та Плоскирівці, що на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі. Цей Ян та його законні нащадки мають тримати їх, і цей же Ян має особисто проживати у Подільській землі і захищати її особисто і з власними людьми. Надано у Сопоті, у другий день після свята святої Аполонії 1431 року».

За матеріалами С. Єсюніна

Источник: Віртуальний музей міста Хмельницького
Перейти на сайт →

Помощь проектуВам нравится сайт Красилов Еврейский? Вы можете помочь развитию проекта. Я хочу помочь!