Грубер (Шехтман) Фаина

Лист Фаїни Грубер Байдичу Олександру Васильовичу

Добавлено: 20-09-2016 Изменено: 21-09-2016

Шановний, Олександр Васильович!

Ви пишите Книгу історії села Кузьмин. До Ковбасюк Д.А. треба дописати її чоловіка Ковбасюка Івана Савовича. Без його дозвілу вона не могла б стільки ризикувати життям для мого спасіння. Мабуть він присланий був від Бога, щоб вся сім’я разом зі мною залишилась в живих. Один епізод. було дуже холодно. В гетто було пізно вибратись. Рішила заночувати в хліві заритись в солому. Іван зайшов до мене запропонував перебратись до хати. Я відмовилась йти до хати, але не відходив від мене і забрав мене до хати.

Видно, хтось примітив нас і повідомив поліцая. Забула як його називали. Хата за єврейським цвинтарем; він довго після війни хворів інсультом.

Пізно ввечері цей ізверг прийшлов до них. Постукав. Я встигла залізти під ліжко поки Дар’я відкрила двері. Мабуть він мене шукав у хліві і не найшов то пішов до хати. Дар’я А. не світила. Про що говорили не знаю. Дитина заплакала. Він вимагав горілку. На щастя вона мала бутилку і відала йому. Так і пішов. Цей епізод мені весь час перед очима. Забути не можу. Цей ізверг мав мене публічно вісити, щоб другі боялись приходити в село. Мав одержати 10000 крб. і цінні подарунки. Видно, Бог йому добре заплатив за безвинну кров людей, які винні тільки за те, що народились євреями.

Було містечко. Разом з православними працювали в колгоспі. Всі дружили. Була і сінагога і церква і українська школа, і єврейська. Моя сестра старша Броня була ланковою єврейської ланки. Межувала з орденоноскою Христич Байдич. Добилася 631 ц. буряків з га. Їздила разом з орденоносками у Вінницю на з’їзд передовиків господарств. Одержала похвальну грамоту від Президії Верховної Ради України і цінні подарунки. Була депутатом сільської ради, засідатель суда в селі. На весілля з колгоспу дали телицю, продукти, одежу…

Старший брат Йосип лейтенант зв’язку погиб в 1942 р. на фронті Герой Радянського Союзу.

Меньший брат Міша служив у морфлоті в Кронштуті. Їх часть попала на мінну. 8 чоловік спаслись на шлюбці. 3 м-ці блукали на відкритому морі, харчувались морською рибкою. Їх підібрали, скелети одні. Підлікували і пустили додому на поправку. На 3-й день почалась війна…
В селі почали зразу організовуватись підпільники. Він в гетто не пішов. Знаходився в людей.
Підпільники шукали людину що володіє язиком. Я добре володіла німецькою мовою. Брат добрався в гетто мене забрати. За ним стежив проданець Ткачук (Майка). Він в Англії найшов притулок. Брат не встиг мені слово сказати (поліцай — вставка редакції) мені дав по голові. Я упала непритомна, брата забрав. Так і загинув і другий брат. Йосиф був токар, Міша був слюсар на заводі Петровського в Дніпропетровську. Батько був тесляр, мати в’язала сітки для риболовів. Батько попав в Петлюровський погром. На третій день пішли забирати трупів но батько дихав, був тяжко ранений, його відвезли в Красилів у лікарню. Довго там пролежав. Фізично більше працювати не міг. Став зашивати галоши. За це люди давали кусочки хліба. Мама поставить самовар. Ми кусочки хліба з часником, цибулею поїли, запиваємо кип’ятком з сахаріном. Таке дитинство було. Коли вчилась в Старокостянтинові, то 6 картоплин ділила на три рази. Голодувала но вчилась… Мріяла про щасливе майбутнє і ****

Знов голодна. Невістка давно безробітна, син прихований безробітний, дочка три м-ці без зарплати, вже пенсії за березень не видно. Одна радість, що пока внук в Армії в пошані, не жалується на службу. Він електрозварщик. Що після Армії його жде Бог знає. Про моє життя багато описано в «Книгу Спасеня» і можна ще більше описати. Треба за всяку ціну побудувати пам’ятник на цвинтарі. Ще постріли і плач в моїх ушах… Хай це місце нагадує всім недругам, що тут все ж жили люди теж трударі. Всі дружно жили.

На все добре Вам.

Тепер легше на душі, що поділилась з Вами.
Ми з земляком не склали руки. «Стукаємо» у всі інстанції, просимо допомогу. Пока безрезультатно. Такий час настав для всіх…

Від редакції: збережено стиль листа. Лист було написано в (березні?) 1996 році історику з Кузьмина — Байдичу Олександру Васильовичу.

Помощь проектуВам нравится сайт Красилов Еврейский? Вы можете помочь развитию проекта. Я хочу помочь!